Якість освіти

ЯКІСТЬ ОСВІТИ – ОСНОВА САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ТА САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

        

Міжнародною організацією зі стандартизації ІСО прийняте таке визначення якості: «Якість - сукупність характеристик об'єкта, що відносяться до його здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби».

В узагальненому визначенні якість освіти - це комплекс характеристик компетентностей і професійної свідомості, що відбивають здатність фахівця здійснювати професійну діяльність відповідно до вимог сучасного етапу розвитку економіки, на визначеному рівні ефективності та професійного успіху, із розумінням виявляється у протиріччі між сучасними потребами виробництва, економіки і суспільства та системою освіти, що не завжди та не в усьому відповідає цим потребам. Однією з цілей освіти є досягнення професіоналізму діяльності вчителя. Це теж характеристика якості освіти. Професіоналізм – щось більше, ніж володіння визначеним обсягом знань і навичок. Це, крім усього іншого, мистецтво пошуку та вибору варіантів дій, організаційно-технічне конструювання діяльності, обґрунтування позицій і переконання опонентів, самоосвіта, можливість освоєння та накопичення досвіду.

Особистість педагога — головний інструмент виховного впливу, тому сьогодні перед вчителем поставлені високі вимоги щодо його особистих якостей. Сучасний педагог має досконало володіти засобами формування свідомості, організації діяльності, стимулювання, уміло керувати власним психологічним станом, спиратися у своїй педагогічній діяльності на професіоналізм.

Готуючись до уроків я обов’язково враховую можливості учнів: рівень їх підготовленості до пошукової діяльності, до дедуктивного засвоєння матеріалу, до самостійної практичної діяльності, відношення до навчання, ступінь розвиненості самоконтролю під час навчання, працездатність тощо.

При виборі методів роботи намагаюсь враховувати, що наприкінці дня відчутна знижена працездатність учнів - це дещо потребує більшої різноманітності методів і наочних засобів для зняття втоми та підтримки інтересу до засвоєння теми. Рівень підготовленості класу також має значення під час підготовки до уроку. Так, високий рівень підготовленості класу потребує деякого збільшення відсотка методів самостійної практичної роботи з навчальним матеріалом, а також надання переваги методу розповіді та лекції, зменшення ролі елементарних засобів наочності. Навпаки, в класі зі зниженим рівнем підготовки я застосовую принципово іншу тактику вибору методів навчання. Зокрема, використовую методи бесіди та наочності, деяке зменшення відсотка самостійної роботи з літературою.

Інтерактивні методи, що застосовуються на уроках хімії

„Мозковий  штурм ”- це ефективний метод колективного обговорення , пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок усіх учасників. Як показує практика, шляхом „мозкового штурму ” всього за кілька хвилин можна визначити десятки ідей. Цей метод можна застосовувати майже на всіх уроках, крім контрольних та самостійних робіт.

„Робота у малих  групах” – ця форма організації корисна для формування навичок роботи у колективі. Так учні вчаться спілкуватися, співпрацювати, допомагати один одному, розвивають почуття терпимості та поваги до думки іншого.  Цей метод краще застосовувати на узагальнюючих уроках.

«Навчаючи - вчуся» -  цей метод надає можливість учням взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим під час уроку.

«Обери позицію» - ця форма організації роботи на уроці допомагає проводити дискусію зі спірного питання. Надає можливість обґрунтувати свою позицію або змінити її в будь-який час та вказати переконливі аргументи. Цей метод розвиває критичне мислення та уміння висловювати

Одним із засобів інтерактивного навчання є творчі роботи учнів, в яких інтегруються екологічні та хімічні знання.

На уроках цей метод можна застосовувати під час вивчення будь – якої теми, недоліком є те що учні 7, 8 класів намагаються заробляти оцінки лише виконуючи творчі завдання, а учні  9 – 11 класів майже ігнорують його.

„Домашній експеримент”  - розвиває інтерес учнів до уроків природничого напрямку, залучає батьків до навчально – виховного процесу.